В пустыне люди не растят садов,
В пустыне люди не построят дома.
И не гуляют там,среди песков...
Но отчего пустыня нам знакома?
У каждого из нас приходит день такой-
Пройти пустыню.Как пройти проверку.
И мало кто проходит,как герой...
Мы так слабы выходим на поверку.
Мы не по-доброй воле в путь идем,
Среди песков теряемся и плачем.
И там,под можжевеловым кустом,
Мы смерти просим,будто-бы удачи
От голода там сводит души нам,
Но вместо хлеба-камни и акриды...
И день-за год считает время там
и посох,и меха с водой-забыты.
Но,Господи,Ты нам-глоток воды
Решающий,иссохших ожививший.
Твои следы выводят из беды.
По ним идущий-не падет погибшим.
Ты Тот,Кто был в пустыне искушен.
И искушаемым помочь Ты хочешь.
Не доблестью своей я был спасен.
О,Господи!Ты из песков выводишь!
Алла Сизова-Скробко,
USA.Spokane.
Пишу песни,стихи сколько себя помню.Люблю Иисуса Христа.Он мое счастье и смысл моей жизни.Рада узнать,что в наше время так мого талантивых людей.Рада с вами познакомиться.Мои другие стихи можно http://www.stihi.ru/avtor/9alla прочитать здесь. сайт автора:личная страница
Прочитано 13035 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Проза : В чём сила, земляк? - Николай Погребняк Я задался вопросом, в чём же притягательная сила моего малой родины, и не нашёл на него ответа. Но она есть - есть незримая душевная сила, которая щедро изливается на нас, где бы мы ни жили.
